Барабуля Олена Олександрівна

 ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ 

Барабуля О.О.

Соціальний педагог, 

Регіональний центр професійної освіти імені О.С.Єгорова

У статті проаналізовано переваги та недоліки дистанційного навчання, наведено декілька підходів до визначення поняття «змішане навчання», розглянуті позитивні риси моделі змішаного навчання.

Ключові слова: інформаційні технології, дистанційне навчання, змішане навчання, моделі змішаного навчання.

Карантинні обмеження посилили виклики, які стоять перед закладами освіти України. Потреба в нових підходах до навчання з обмеженням кількості аудиторних занять залишається проблемним питанням для значної частини освітянської спільноти. Особливо відчули цю проблему викладачі та майстри виробничого навчання професійно-технічних закладів освіти.

Сучасні тенденції в освіті вимагають підготовки фахівців, які здатні до професійної та інноваційної діяльності, оновлення знань, проектування особистісного та професійного зростання.

Застосування технологій у навчанні сприяє розвитку індивідуальних ресурсів учнів та викладачів, формує навички самостійного мислення, ініціативність і відповідальність за виконану роботу, а також знижує психологічні навантаження на учнів і викладачів у процесі взаємного обміну знаннями.

Традиційну та онлайн-освіту можна і потрібно поєднувати. Їх гармонійну взаємодію називають змішаним навчанням.

Для забезпечення ефективного змішаного навчання потрібно, у першу чергу, правильно розібратися у сутності та меті дистанційного навчання.

Дистанційне навчання – це прогресивна педагогічна технологія, яка ґрунтується на сучасних досягненнях у галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій [1].

Дистанційне навчання - це взаємодія викладача та учнів між собою на відстані, яка висвітлює всі притаманні навчальному процесу компоненти (мета, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання) специфічними засобами Інтернет-технологій [3].

На думку В.М.Кухаренка, дистанційне навчання - це сукупність педагогічних технологій, що базується на принципах відкритого і комп’ютерного навчання та активних методах навчання у спілкуванні в інформаційно-освітньому просторі, для організації освіти користувачів, розподілених у просторі і часі [2].

Розробкою теоретичних основ дистанційного навчання займалися О.О.Андрєєв, Н.В. Морзе, В.М. Кухаренко, В.В. Олійник, Є.С. Полат, О.В. Рибалко, Є.М. Смирнова-Трибульська, А.В. Хуторський та інші вчені. Проблеми упровадження інформаційних і комунікаційних технологій у навчальний процес досліджують В.Биков, М. Жалдак, М.Кадемія та ін.

Практично усі дослідники звертали увагу на те, що використання інформаційних технологій в навчальному процесі має високу ефективність. Інформаційні технології не тільки полегшують доступ до інформації і відкривають можливості варіативності навчальної діяльності, її індивідуалізації та диференціації, але і дозволяють по-новому організувати взаємодію всіх суб'єктів навчання [4].

Аналіз останніх досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів показав, що одним із перспективних підходів до організації освітнього процесу є модель інтеграції технологій навчання: традиційного та дистанційного.

 Процесс навчання, за якого традиційні технології навчання поєднуються з інноваційними технологіями електронного, дистанційного та мобільного навчання, називають «змішаним навчанням» (blended learning) [3].

Термін «змішане навчання» (в англомовній літературі — blended або hybrid learning) має різні визначення у літературі. Загалом це — поєднання офлайн- (або особисто, «на місці») та онлайн-навчання у різних пропорціях.

Основна мета реалізації «змішаного навчання» (blended learning) полягає в об’єднанні переваг традиційного очного та дистанційного навчання. Використання змішаних технологій навчання в освітньому просторі є достатньо актуальним в професійно-технічних закладах освіти.

Змішані підходи до навчання виявилися одними з найпопулярніших технологій сьогодення, тому що дозволяють скористатися гнучкістю і зручністю дистанційного курсу та перевагами традиційного форми.

Змішане навчання як технологія змін і трансформації не може з’явитися сама по собі. Необхідні додаткові зусилля як з боку викладачів, так і з боку учнів.

Відштовхуючись від проблеми, яку бажає вирішити заклад освіти, впроваджуючи змішане навчання потрібно підібрати модель навчання, яка для цього найкраще підходитиме. Виділяють такі моделі змішаного навчання:

Ротаційні моделі– це організація курсу чи предмету, таким чином, що учні переходять між різними форматами навчання за фіксованим розкладом або на розсуд викладача, принаймні одним з таких форматів є навчання в режимі онлайн. Інші можливі формати – це робота у невеликих проектних командах, теоретичні виклади (лекції) від викладача (як для цілої групи так і для проектних команд), групові проекти, індивідуальні консультації від викладача, письмові завдання. Учні вчаться в основному в закладах освіти, але також виконують певні домашні завдання (рис.1).

1. Ротація за станціями – це модель організації курсу чи предмету, в якому учні переходять між різними «станціями» в межах одного чи декількох (небагатьох) кабінетів. Ротація по станціях відрізняється від індивідуальної ротації тим, що учні мають пройти усі станції, а не лише ті, що встановлені їхнім індивідуальним графіком.

2. Ротація за лабораторіями – це модель організації курсу чи предмету, коли одна з станцій відбувається спеціальному комп’ютериному кабінеті та де учні навчаються самостійно онлайн.

3. «Перевернутий» клас– це модель організації курсу чи предмету, в якому учні навчаються онлайн за межами закладу освіти, у звичному місці виконання домашнього завдання (вдома), а потім працюють в закладі, щоб на базі здобутих знань, умінь та інструкцій працювати над проектами або отримати додаткову інформацію від виладача. Основна теоретична частина курсу засвоюється онлайн, саме це відрізняє модель «перевернутого» класу від просто виконання домашніх завдань онлайн, адже не освоївши теорію самостійно учень не зможе приймати активну участь у дискусіях з викладачем чи реалізувати проект.

4. Індивідуальна ротація– це модель змішаного навчання, коли кожен учень має індивідуальний графік і не обов’язково відвідує кожну доступу станцію. Графік складається автоматично або викладачем.

Гнучка модель – курс або предмет, в якому онлайн-складова є основою навчання учнів, навіть якщо певна діяльність і відбувається офлайн. Учні працюють за індивідуальним, гнучким графіком, який включає різні формати навчання. Викладач є доступний для будь-яких консультацій, і учні вчаться, здебільшого, в приміщенні освітнього закладу, та виконують індивідуальні домашні завдання. Викладач готовий надавати підтримку за необхідності через такі заходи, як робота в малих групах навчання, групові проекти, а також індивідуальне консультування. Існують приклади реалізованих гнучких моделей, у який викладач надає більше або менше підтримки. Це співвідношення потрібно підлаштовувати під конкретний заклад освіти та ціль впровадження змішаного навчання (рис.2).

Модель самостійного змішування – учні навчаються онлайн, та відвідують навчальні заходи в закладах освіти. Викладач у цій моделі є онлайн-викладачем. Учні можуть навчатися або в закладі освіти (якщо дозволяє обладнання та кабінети) або вдома. Модель не може бути застосована для всіх навчальних предметів (рис.3).

Модель збагаченого віртуального навчання – предмет, в якому учні зобов’язані проходити частину навчання зі своїм викладачем офлайн (тет-а-тет), а потім завершувати індивідуальні завдання самостійно. Онлайн навчання є основою навчання учнів, особливо, коли вони знаходяться віддалено від закладу освіти. Викладач предмету, як правило, працює як онлайн так і офлайн. Модель збагаченого віртуального навчання відрізняється від «перевернутого» класу, тим що у першому випадку, учні рідко зустрічаються віч-на -віч зі своїми викладачами кожен будній день. Він відрізняється від предмету, що проходить повністю онлайн, де учень за бажанням звертається за консультацією до викладача; у випадку збагаченого віртуального навчання учень зобов’язаний проходити окремі заняття з викладачем та отримувати консультації (рис.4).

Переваги змішаного навчання полягають у тому, що:

Ø учент вчиться готуватися до уроку;

Ø  підвищується мотивація учнів;

Ø робиться акцент на глибокому навчанні;

Ø ефективне використання часу;

Ø гнучкість;

Ø легше контролювати навчальний прогрес учнів;

Ø розширені засоби діагностики;

Ø інтерактивність;

Ø викладання в командах (змішане навчання - це командний вид діяльності, котрий робить процес навчання соціальним і прозорим);

Ø  робота вдома (у деяких випадках викладачі зможуть працювати віддалено);

Ø розширює навчання за межі однієї «події»;

Ø  дозволяє учням отримувати навички діяльності;

Ø економить кошти за рахунок скорочення поїздок;

Ø краще для досягнення суттєвих результатів;

Ø чималенькі можливості вчитися;

Ø  різні вимоги навчання.

Але, нажаль існують і суттєві недоліки змішаного навчання:

ü Технічні: забезпечення учасників технологіями - покрокове впровадження технологій у навчальний процес (від простих до більш складних); опір бажанням використовувати технології просто тому, що це доступно (важлива поступовість).

ü Організаційні: подолання переконання в тому, що змішане навчання не таке ефективне, як традиційне навчання в класі; управління та моніторинг прогресу (усі елементи змішаного навчання повинні контролюватися і супроводжуватися, інакше вони можуть бути втрачені).

ü Навчальне проектування: аналізує як вчити, а не що саме вчити (ретельне планування повинно визначити на яких етапах необхідна співпраця, а на яких робота в мережі й коли необхідна робота в класі; краща доставка навчального середовища для досягнення мети; впровадження он-лайн інтерактивних пропозицій (після 10-20 хв. перегляду відео, або участі у вебінарі учень повинен виконати навчальну діяльність); забезпечення учасника вимогами щодо оцінки діяльності в окремих завданнях і в курсі в цілому; забезпечення координації всіх елементів курсу (у методичних вказівках повинні бути відповіді на типові запитання, контактна інформація, графік і порядок вивчення матеріалу курсу).

Отже, застосування змішаної форми навчання у навчальному процесі може стати одним із ключових напрямків модернізації освіти у професійно-технічних освітніх закладах, оскільки відкриває широкі можливості для здійснення самостійної роботи учнів під керівництвом викладача, сприяє розвитку самостійної творчої діяльності, стимулює одержання додаткових знань та їх закріплення, що дає можливість готувати конкурентоспроможних фахівців в «карантинних» умовах сьогодення.

Завдання «змішаного навчання» не в тому, щоб витиснути традиційне навчання «викладач-учень», а в тому, щоб ефективно інтегруватися в нього.

В той же час, з впровадженням моделі змішаного навчання з'являється низка завдань організаційного характеру, вирішення яких потребує спеціального теоретичного дослідження та практичних розробок що до створення системи управління навчальним процесом при змішаній формі навчання

Список використаних джерел

1.     Карпенко М.М. Розвиток дистанційного навчання як відповідь на сучасні виклики для України [Електронний ресурс] /М.М. Карпенко // Стратегічні пріоритети.–№4(33).–2014.–Режимдоступу: http://sp.niss.gov.ua/content/articles/fi les/18-1435918091.pdf.

2.     Кухаренко В.М. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційниу курс: навч.посібник / за ред. В.М.Кухаренко, 3-є вид. /В.М.Кухареко, О.В.Рибалко, Н.Г.Спротенко – Харків: НТУ «ХПШ», «Торсінг», 2002. – 320с.

3.     РашевськаН.В. Змішане навчання як психолого-педагогіна проблема / Н. В. Рашевська // Вісник Черкаського університету. Випуск 191. Частина IV. Серія «Педагогічні науки», 2010— С. 89-96

4.     Ткачук Г.В. Зарубіжний досвід реалізації змішаного навчання. Фізико-математична освіта. – 2018. –Випуск 1(15). – С. 98-102.

5.     Шуневич Б. І. Дистанційна освіта : теорії індустріалізації викладання / Б. І. Шуневич //Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 5. – С. 45–50.

Рис.1

Рис.2

Рис.3

Рис. 4