Кравченко Алла Миколаївна

 ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

А. М. Кравченко

Викладач української мови та літератури

Регіональний центр професійної освіти імені О.С.Єгорова

 У статті розглядається сутність дистанційного навчання, аналізується процес упровадження його в навчальну діяльність, акцентується увага на сучасних освітніх платформах, що забезпечують ефективність організації дистанційного навчання, виділяються переваги та недоліки дистанційної освіти.

Ключові слова: дистанційне навчання, Інтернет, інформаційні технології, форма навчання, онлайн.

Вступ. Інформатизація освіти в Україні - один з найважливіших механізмів, що зачіпає основні напрямки модернізації освітньої системи. Сучасні інформаційні технології відкривають нові перспективи для підвищення ефективності освітнього процесу. Змінюється сама парадигма освіти. Велика роль надається методам активного пізнання, самоосвіті, дистанційним освітнім програмам.

Дистанційне навчання - засноване на сучасних інформаційних і комунікаційних технологіях навчання.

Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп’ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної.

Ефективність дистанційного навчання заснована на тому, що ті, кого навчають, самі відчувають необхідність подальшого навчання, а не піддаються тиску з боку. Вони мають можливість роботи з навчальними матеріалами в такому режимі й обсязі, який підходить безпосередньо їм. Ефект у значній мірі залежить від того, наскільки регулярно займається той, хто навчається. Послідовне виконання контрольно-діагностичних завдань і випускної роботи, а також підтримка у всіх питаннях з боку викладача-координатора забезпечує планомірне засвоєння знань.

На сьогодні існує багато підходів до визначення поняття «дистанційне навчання». Це поняття було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган. Кожен із цих авторів підкреслював окремий аспект цього методу [7].

Дистанційне навчання (Distance Learning, Distance Education) – це така форма організації освітнього процесу, основою якої є самостійна робота людини, яка навчається. Це дає змогу навчатися у зручний для людини час та у віддаленому від викладача місці (тому дистанційне). Названий тип навчання дає змогу отримати освіту широкому колу людей, які мають певні обмеження задля очного навчання. Значна кількість людей має вікові обмеження, через що цю форму навчання інколи називають освітою дорослих. Іншими словами, дистанційне навчання передбачає таку організацію навчального процесу, коли учень навчається самостійно за розробленою викладачем програмою і віддалений від нього у просторі чи в часі, однак може вести діалог з ним за допомогою засобів телекомунікації [6].

Навчання з переважною самостійною роботою відоме давно. У нашій країні воно називалося «заочним», на Заході – «кореспондентським», або «дистанційним» (The Distance Education and Training Council – існує з 1926 року) [8].

Ефективність самостійного навчання, більше, ніж інших форм освіти, залежить від способів надання навчальних матеріалів, контролювання роботи і контактування з викладачем. Тому, насамперед, розвиток цієї форми навчання був зумовлений упровадженням новітніх інформаційних технологій і засобів комунікації. Еволюція в цьому напрямку зумовила те, що в сучасному розумінні дистанційне навчання – це сучасна форма освіти, в якій інтегровані елементи всіх видів навчання (очного, вечірнього, заочного) на основі використання новітніх комп’ютерних і телекомунікаційних технологій. 

У вітчизняній літературі неодноразово розглядалися проблеми становлення та розвитку дистанційного навчання в Україні [6, 8] : у 1996–1998 роках на фоні країн СНД – у праці Н. В. Казаринової: деяких його складових у межах усієї країни – в працях Б. І. Шуневича, Г. Яценка; на рівні конкретного навчального закладу – у працях С. Степаненка, В. Ю. Стрельнікова.

Мета статті - розглянути процес впровадження дистанційної форми навчання в умовах сучасного реформування освіти, проаналізувати сучасні освітні платформи для організації дистанційного навчання, виділити його переваги та недоліки.

Виклад основного матеріалу. Дистанційна форма здобуття освіти – це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Дистанційна форма навчання передбачає доступ до інтернету, технічне забезпечення (комп’ютер, планшет, смартфон тощо) в усіх учасників освітнього процесу, а також те, що педагоги володіють технологіями дистанційного навчання [10].

Найпоширенішими формами навчання та контролю знань традиційної освіти є уроки-лекції, уроки-семінари, практичні заняття, контрольні роботи, іспити та ін. Розгляньмо особливості відповідних видів навчання у дистанційній освіті.

Урок-лекція у дистанційному навчанні (на відміну від традиційних аудиторних) не передбачає безпосереднього спілкування з викладачем. Для одержання лекційного матеріалу використовують зв’язок за допомогою комп’ютерної мережі, аудіо- та відеозв’язку тощо. Використання новітніх інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа, віртуальної реальності, Інтернет-технологій) робить лекції виразними й унаочненими. Лекції можна слухати у будь-який час і на будь-якій відстані. Конспектувати матеріал не потрібно.

Урок-семінар у дистанційній освіті є активною формою навчальних занять. Їх проводять за допомогою відеоконференцій. Вони дають змогу увійти в дискусію у будь-який момент її розвитку, повернутися на декілька кроків назад, переглянувши попередні виступи. Викладач може оцінити засвоєння матеріалу за ступенем активності учасника дискусії. Збільшується кількість взаємодій між учнями, а викладач виступає в ролі рівноправного партнера.  Ефективним засобом проведення занять є програма Zoom – це сервіс для організації онлайн-конференцій та відеозв’язку.

Тут можна організовувати конференції та вебсемінари для різної кількості користувачів і спікерів.

Що можна робити:

-          організовувати спільні чати для переписки і обміну матеріалами - як загальні, так і приватні;

-          проводити онлайн-уроки з відео високої якості і запрошувати до 100 учасників (у безкоштовній версії, платна дозволяє збільшувати кількість учасників і спікерів);

-          записувати як свої звернення, так і спільні розмови;

-          під час уроку-конференції можна демонструвати матеріали на робочому столі свого ПК, смартфона чи планшета;

-          можна проводити необмежену кількість конференцій;

-          конференції можна планувати і заздалегідь запрошувати учасників.

Консультації у дистанційному навчанні є однією з форм керування роботою учнів і надання їм допомоги в самостійному вивченні предмета. Для цього використовують електронну пошту, Viber, Telegram та інші комунікаційні мережі.

Контроль – це перевірка результатів теоретичного і практичного засвоєння студентом навчального матеріалу. У дистанційному навчанні виправдав себе тестовий контроль. Тести добре пристосовані для самоконтролю і дуже корисні для індивідуальних занять [7]. Для створення тестів можна використовувати багато сервісів, які полегшать підготовку і проведення тестування. Одним з найшвидших і простих способів створення тесту є використання Google Форми – частини офісного інструментарію Google Drive. Google Форми дають можливість створювати наступні види тестових запитань: тестові завдання закритої форми з множинним вибором (вибір однієї правильної відповіді), прапорці (вибір декількох правильних відповідей), введення тексту, вибір зі списку, шкала, сітка, дата та час. Крім цього, це зручний інструмент, за допомогою якого можна легко і швидко планувати заходи, складати опитування та анкети, а також збирати іншу інформацію. Форму можна підключити до електронної таблиці Google, і тоді відповіді респондентів будуть автоматично зберігатися в ній.

Ефективним засобом організації дистанційного навчання учнів є платформа Google Classroom, розроблена компанією Google, яка має на меті спростити створення, розподіл та оцінку завдань без використання паперу [1]. Платформа пов’язує інші додатки G.Документи, G.Таблиці, G.Презентації, G.Диск, G.Пошту, G.Форми, G.Календар та ін., цим самим допомагаючи створювати і впорядковувати завдання, виставляти оцінки, коментувати і організовувати ефективне спілкування з учнями в режимі реального часу. Функціональність платформи є інтуїтивно зрозумілою. Її використання на практиці дозволяє реалізувати такі можливості:

- створення окремих курсів (класів) з навчального предмета або для кожної окремо взятої групи учнів;

- створення індивідуальних оголошень для окремого учня або загальних для однієї або відразу декількох груп;

- створення завдань з можливістю прикріплення посилань, мультимедійного контенту (у тому числі з сервісу YouTube та без зайвої реклами), різних типів файлів, а також створення і зберігання файлів на Google Диску;

- планування індивідуального/загального завдання на конкретну дату, час;

- встановлення термінів складання кожного конкретного завдання з точністю до хвилини (після цього у викладача й учнів у G.Календарі з’являються відповідні записи і нагадування про невиконане завдання);

- графа виставлення оцінок за виконані завдання з гнучкою шкалою оцінювання для кожного конкретного завдання;

- можливість «повернути» виконане не повністю завдання із приватним зазначенням суті помилки;

- можливість редагування і коментування зданих студентами завдань з динамічним відображенням правок в режимі реального часу.

Учні з цікавістю користуються цією платформою, додатки якої легко встановлюються на операційні системи Android, IOS, що робить її досить мобільною і дозволяє в реальному часі бачити усі події. Постійне відображення рейтингу учнів, стимулює до виконання завдань з предмета, опрацювання лекційного матеріалу та представлення ними власних суджень з відповідних тем. Також платформа дозволяє залучати батьків для того, щоб вони бачили результати навчальних досягнень своїх дітей, що робить систему прозорою для учасників освітнього процесу.

Дистанційній освіті притаманна низка позитивних рис, які не властиві традиційній, а саме: 

• дистанційна освіта формує глобальний (національний, регіональний, міський, локальний), принципово новий освітній простір;

• можливість займатися в зручний для себе час у зручному місці й темпі, нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни;

• паралельне із професійною діяльністю навчання, тобто без відриву від виробництва;

• можливість звертання до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, банків даних, баз знань тощо); 

• cпілкування через мережу Інтернет і за допомогою електронної пошти, один з одним і з викладачами;

• сконцентроване подання навчальної інформації та мультидоступ до неї підвищує ефективність засвоєння матеріалу;

• при дистанційному навчанні в учня є можливість витратити більше зусиль і часу на складні та важливі для нього теми з метою поглибленого опрацювання;

• використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що також дає змогу навчати роботі з ними;

• рівні можливості одержання освіти – незалежно від місця проживання, стану здоров’я, елітарності й матеріальної забезпеченості учня;

• дистанційне навчання допомагає оминути психологічні бар’єри, пов’язані з комунікативними якостями людини, – наприклад, сором’язливістю, страхом публічних виступів та ін.;

• експорт та імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг;

• дистанційне навчання розширює та оновлює роль викладача, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно вдосконалювати свої курси, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій;

• дистанційна освіта позитивно впливає на учня, збільшуючи його творчий та інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння володіти комп’ютерною технікою і самостійно приймати відповідальні рішення;

• якість дистанційної освіти не поступається в ідеалі якості очної форми одержання освіти, а поліпшується за рахунок залучення кадрового складу найвищої кваліфікації і використання в навчальному процесі найкращих навчально-методичних видань та контролюючих тестів з предмета.

Незважаючи на досить об’ємний перелік позитивних якостей дистанційної освіти, як і в будь-якій іншій формі навчання, в ній можна виділити кілька недоліків:

-           відсутність особистого спілкування між викладачем та учнем (відбувається менш ефективна передача знань, без особистого контакту); також не вистачає спілкування з колегами для обміну досвідом; 

-           наявність у студента сильної особистої мотивації, вміння навчатися самостійно, без постійної підтримки та підштовхування з боку викладача; 

-           відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань із наступним обговоренням питань, які виникли, з викладачем і роз’яснення ситуації на конкретних прикладах; 

-           низька пропускна спроможність електронної мережі під час навчальних чи екзаменаційних телеконференцій;

-           учні не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним обладнанням – мати комп’ютер та постійний вихід у Інтернет; 

-           відсутні або є дуже дорогими прикладні комп’ютерні програми, необхідні для підтримки вебсайтів та інформаційних ресурсів, адміністрування процесів дистанційного навчання; 

-           необхідність великих інвестицій на початковому етапі організації роботи системи дистанційного навчання.

Окрім того, є й інші проблеми на шляху розвитку дистанційної освіти, що проявляються у відсутності чітко виражених цілей навчання й необхідних початкових вимог до учня, слабкому рівні системи контролю його знань, відсутності вимог до змісту дистанційних курсів і навчально-методичного забезпечення, захисту авторських прав розробників навчальних матеріалів, сертифікації інститутів дистанційної освіти тощо. 

Висновки. Таким чином, дистанційне навчання, незважаючи на негативні фактори, впевнено займає свої позиції в сучасній освітній системі. Щоб підвищити ефективність нових інформаційних технологій у навчанні, слід сформувати певне бачення, яке передбачає інше розуміння сутності навчання, ролі викладача й учнів у цьому процесі, взаємовідносин викладача й учнів, оснащення їхніх робочих місць.  

Успішне вирішення проблеми впровадження дистанційної освіти в Україні сприятиме підвищенню якості і рівня доступності освіти, інтеграції національної системи освіти в наукову, виробничу, соціально-суспільну та культурну інформаційну інфраструктуру світового співтовариства.

 

Література

1.                     Вікіпедія - вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Google_Classroom.

2.                     Гороховський О. І. Методичні аспекти створення навчальної літератури для дистанційного навчання / О. І. Гороховський – К., 2007. – 543 с.

3.                     Кухаренко В. М. Дистанційне навчання / Кухаренко В. М., Рибалко О. В., Сиротинко Н. Г. 3-тє вид. – Х.: Торсінг, 2002. – 320 с.

4.                     Підкасистий П.І., Тищенко О.Б. Комп'ютерні технології в системі дистанційного навчання // Педагогіка. – 2014. – № 5. – С. 7–12.

5.                     Степаненко С. В. Про трансформацію системи заочної освіти в умовах інтеграції в Європейський освітній простір / С. В. Степаненко // Вища школа. – 2007. – № 2. – С. 31–37.

6.                     Трайнев В. А. Информационные коммуникационные педагогические технологии : учеб. пособие /В. А. Трайнев, И. В. Трайнев. – К. : Освіта, 2008. – 327 с.

7.                     Триндаде А. Р. Информационные и коммуникационные технологии и развитие человеческих ресурсов / А. Р. Триндаде //Дистанционное образование. – 2000. – № 2. – С. 5–9.

8.                     Хассон В. Дж. Критерії якості дистанційної освіти / В. Дж. Хассон, Е. К. Вотермен //Вища освіта. – 2004. – № 1. – С. 92-99.

9.                     Дистанційна освіта [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  

 http://www.osvita.org.ua/distance/

10.                Організація дистанційного навчання в школі (методичні рекомендації) [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/metodichni%20recomendazii/2020/metodichni%20recomendazii-dustanciyna%20osvita-2020.pdf